У Баришівському районі пройшла презентація книги

В перший день зими побачила світ ще одна збірка поетичних та прозових творів жительки села Перемога Надії Григорівни Красножон під назвою «Букет».

Повідомляє сайт БАРИШІВКА СЬОГОДНІ з посиланням на РДА.

Надії Григорівні сьогодні 82 роки. Так сталося, що місцева поетеса на даний час проживає в стаціонарному відділенні територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів і самотніх громадян. Вона хвора. В неї травмовані ноги, але ця мужня жінка продовжує писати чудову поезію, яка проникнута любовꞌю до природи рідного краю, людяністю, патріотизмом, мудрістю багатого життєвого досвіду і вірою в майбутнє.

В день презентації, в приміщенні територіального центру, зібралися небайдужі до творчості Надії Григорівни люди: жителі та працівники Центру  обслуговування, голова фонду «Наша Перемога» Ірина Володимирівна Лутай, голова правління Всеукраїнської творчої спілки літературного форуму Тетяна Іванчук, представники фонду «Наша Перемога» Ольга Кучнеєва, Ірина Расконіна та  Людмила Єлисеєва, учасники ансамблю «Ядлівчанка», учні Перемозького НВК, місцеві жителі.

Розпочали презентацію і були ведучими заходу – члени гуртка ЦПР «Мрія», що працює на базі Перемозького НВК під керівництвом Кучери Віри Петрівни, «Юні музеєзнавці» .

Надія Григорівна так зворушливо читала напам’ять  свої твори, які увійшли в збірку: «Вітер», «Пустиня», «Амур», що всі присутні в залі плакали. Учні Перемозького НВК також декламувалиї поетеси: поезію «Букет» -Яна Вовк, «Влітку», «Земля» – Довганинець Тетяна, «Пирогово» – Анастасія Білоус, «Душа Тараса» – Дяченко Аліна, «Війна в Україні» – Туркова Анастасія.

Теплі слова вітання поетесі лунали звідусюди. Від депутатського корпусу с.Перемога, громади села щирі вітання промовила бібліотекар села Мойсієнко Світлана Миколаївна.

У виконання ансамблю «Ядлівчанка» звучали пісні серед яких особливою була пісня на слова Н.Г.Красножон «Повернуся, не загину», присвячена воїнам АТО.

Читаючи чи слухаючи твори Надії Григорівни ще більше розумієш і відчуваєш красу і неповторність  рідної землі. І ще раз розумієш і переконуєшся що найголовніше – добро наших сердець, чесна праця й благородні діяння ніколи не пропадуть марно, бо вони є найдорожчими людськими цінностями.