Творча еліта Вишневого: Алла Приходько - поетесса, що пише дивовижні вірші

Алла Приходько – випускниця Вишнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 2007 року. Нині вона студентка факультету лінгвістики НТУУ «КПІ». Дівчина народилася в м. Прилуки Чернігівської області. Пише вірші з 12 років. Неординарні, глибокі, хвилюючі, які вражають своєю досконалістю, вони не можуть лишити байдужим кожного, хто доторкнувся до їхнього дива.

***

Не оставь меня на прощанье, 

Черно-белое сочетание:

Один прав, а второй – виновен.

И не оставь нам вовек вровень.

Не оставь прописную истину, 

Подари на прощанье крылья —

Черно-черные, в угольной пыли.

***

Чому інший в душі промайнув у моїй?

Чому інший здійняв почуттів буревій?

Чому з іншим ця хвиля прийшла теплоти? 

Чому інший то був?

Чому був то не ти?

***

Опять люблю! Какого черта?!

Весна. Коты. Другая дрянь.

В мозгах туман – туман и мыслей рвань,

Сравнений, чувств, давно заткртых...

За что мне кара? Боже, Боже!

Ведь предыдущий был не мил,

Меня, конечно, не любил.

За что и схлопотал по роже.

Улыбка светит с каждой морды.

Куда ж моя девалась гордость?

Лигт ревность, нервы, глупый страх.

Ну почему мне не везет?

Хотела же пожить спокойно. 

***

Так буде, 

Так, буде боляче, та я переживу:

Я не продам себе за твої очі.

Знайду я суть, гірку хоч, та нову

І вже буду плакати до півночі.

Так, буде сумно. Подихом гірким.

Мені самотність доторкнеться серця. 

Я буду вільна: іменем твоїм

Так, будуть сльози. Буде і печаль. 

І буде біль – на довгі-довгі роки...

І буде у душі нестримний жаль, 

Що вибрала собі не ті дороги. 

Не буде чуда. Буде лиш пітьма. 

Жахатись буду я всього і всюди.

Та буде добре:буду я сама 

І хай нікого поряд вже не буде. 

Поклик

Я дві в одній. Вогненнозора юність –

І тихий погляд з-під прикритих вій, 

І прозира в очах любов і сумність, 

Хоча кричали душі-крила: "Мій!"

І хай тебе не манять інші далі –

Навколо є незвідані світи, 

Я відпущу в туман свої печалі, 

Якщо до мене завітаєш Ти

Багаття розпалила в піднебессі,

І в темряві, на зоряному плесі, 

"Ти – мій!" - відбився поклик в майбуття 

Іди до мене, мій коханий друже!

Горить вогонь, розсіялась пітьма;

Зціляється імперія недужа, 

І ця імперія, звичайно, я сама.

Хай гасне ніч. Перед своїм багаттям 

Чекати буду, доки не згорить. 

І на світанку з танучим завзяттям,

Побачу: біля нього хтось стоїть. 

***

А ты все плачешь, незнакомая, 

И топишь истину в вине...

Твоя душа другим прикована, 

И расковать ее не мне.

***

Гомон. Шум. Суета.

Безысходная серость...

Твои слова

В зеленой тиши...

Я согрелась!

Вишневое озарение...

Сегодня на рынке

Среди тетрадных обложек, 

С глянцевыми красавицами,

Тупомордыми котами-персами, 

Рекламой

И прочей мелочью, 

Я увидела, 

Как вишня, 

На ветру, 

Цветы роняла,

Вишневая ветка,

Цветы розоватые,

Весенний привет, 

Среди тетрадных обложек,

Среди людского гомона,

Среди машинных выхлопов, 

Доверчивая,

Белая

Ветка-невеста.

Нашелся же кто-то, 

В далеком издательстве, 

Кого же тронули, 

Вишни цветы, 

Четыре тетради

Вишневое озарение 

Тоскующей души 

Я устала 

Я устала смеяться от горестных бед 

И слагать дифирамбы устала 

Где побед вновь окажется мало. 

Я устала творить звездный мир своих дум, 

Это здесь никому ведь не нужно. 

Ту, с которой мы издавна дружим 

Я устала. Устала срываться со скал 

Обдирать о гранит свои руки 

Я хочу, чтоб меня тоже кто-то искал 

И, свернувшись в клубок, где-то в мире чужом, 

Где на каждом шагу нет распутья 

Где стремленья на части не режут 

Как котенок хочу отдохнуть я. 

Приємно усвідомлювати, що наше з вами рідне місце прославляють такі люди як Алла Приходько!