Початковий етап конфлікту в Україні ознаменувався домінуванням недорогих FPV-дронів, що створили асиметричну загрозу на полі бою. Відповіддю стало розгортання масованої системи радіоелектронної боротьби (РЕБ), яка швидко звела нанівець цю перевагу. Незабаром сформувалася ключова тактична проблема — «вразливість термінальної фази». Дрони успішно долали більшу частину шляху, але втрачали керування на останніх сотнях метрів, входячи в зону дії «окопної РЕБ», що призводило до провалу місії. Традиційні методи захисту, як-от перебудова частоти, виявилися недостатніми, що вимагало принципово нових рішень.
Фізична відповідь: Оптоволокно як абсолютний імунітет
Першим фундаментальним рішенням став фізичний обхід радіоефіру — керування по оптоволокну. Принцип його дії полягає в повній заміні вразливого радіоканалу на фізичний кабель, по якому сигнали передаються у вигляді світлових імпульсів. Це забезпечує абсолютну, стовідсоткову невразливість до будь-якого виду радіоелектронного придушення та перехоплення, роблячи дрон «невидимим» для систем РЕБ. Критично важливою перевагою стала й безпека оператора, чия позиція більше не демаскується радіовипромінюванням. Однак ця технологія має свої компроміси. Дальність польоту фізично обмежена довжиною кабелю на котушці, маневреність знижується через фізичну прив'язку, а сам кабель стає єдиною точкою відмови, вразливою для уламків або перешкод на місцевості, що вимагає від пілота особливої майстерності. Подібні системи розробляються та вдосконалюються профільними компаніями, такими як https://bezpeka.pro/.
Когнітивна відповідь: ШІ як гарант ураження на останній милі
Паралельно було розроблено когнітивну відповідь — впровадження штучного інтелекту (ШІ) для гарантії ураження на «останній милі». Ця технологія стала елегантним вирішенням «проблеми термінальної фази», переносячи ухвалення рішень з людини на бортовий комп'ютер. Система термінального наведення працює за принципом «вистрілив-забув»: оператор виводить дрон у район цілі та візуально «захоплює» її, після чого ШІ автономно завершує атаку, навіть якщо зв'язок повністю придушено засобами РЕБ. Впровадження таких модулів кардинально підвищило ефективність, збільшивши ймовірність успіху місії з 10–20% до 70–80%. Крім того, ШІ виступив «великим зрівнювачем», автоматизуючи найскладнішу частину польоту та знижуючи вимоги до майстерності пілота, що дозволило масштабувати підготовку ефективних операторів.
Синергія рішень та нові тактичні горизонти
Оптоволокно та штучний інтелект виявилися не взаємовиключними, а взаємодоповнювальними технологіями, синергія яких відкрила нові тактичні горизонти. На полі бою почали застосовуватися гібридні тактики: дрон використовує оптоволоконний канал для прихованого та абсолютно невразливого наближення до добре захищеної зони, після чого кабель від'єднується, і апарат виконує фінальну, високоманеврену атаку під управлінням ШІ. Ця комбінація дозволила українським силам систематично діяти в раніше недоступних «зонах заборони доступу», насичених потужними комплексами РЕБ. Стало можливим цілеспрямоване знищення самих систем радіоелектронної боротьби, командних пунктів та інших високоцінних цілей. Таким чином, нові технології дозволили не просто оминати оборону супротивника, а активно «розкривати» її для подальших атак конвенційними FPV-дронами.
Зміна парадигми та майбутнє FPV-протистояння
Впровадження оптоволокна та ШІ ознаменувало фундаментальний зсув: війна дронів перестала бути виключно битвою в радіочастотному спектрі, перетворившись на гібридне протистояння. Ці недорогі інновації дозволили нав'язати асиметричну гонку озброєнь, нівелюючи дорогі конвенційні системи. Майбутнє цього протистояння тепер визначатиметься розробкою контрзаходів: кінетичних систем перехоплення для оптоволоконних дронів та просунутих засобів маскування для обману штучного інтелекту, відкриваючи новий розділ у цій технологічній дуелі.